Майже реальність

теми нема, вона теж захворала.

Wed, 14 Oct 2009 12:23:51 GMT

В суботу гарно відтанцювали Рожаницю.
А от в понеділок я захворіла.
Теперглубока мисль, яку давно хотіла пояснити, але як завжди. моем всьо сказав: у нас в голові повно неповторних ідей, але все що ми говорим необов2язкові дурниці, іноді від цього хочеться вити.
картинку хатітє? щас паіщем)

by_sesfitts

умир))

Fri, 09 Oct 2009 19:52:26 GMT

виставка антикварний салон

Thu, 08 Oct 2009 18:10:18 GMT

Роден, скульптури Далі - всьо супер. просто таки варто сходити.
Але ж освітлення таке, що мало того, що ніц не видно, так ще й в очі страшенно б"є. болять(

Отже картина великолепна, рама - говно)

Змій

Sun, 04 Oct 2009 19:57:25 GMT

Сьогодні ми с батьком запускали змія.
Він літав)
він лі-і-і-і-тав!

Tot ce ea vrea

Sat, 03 Oct 2009 20:20:51 GMT

Я не можу сказати, що мені подобається це фото, дівчина чи ще щось
але
воно гарно підходить до настрою.
все що вона хоче.
http://bylaauraa.deviantart.com/art/Tot-ce-ea-vrea-139039225

Бувають такі дні

Fri, 02 Oct 2009 20:35:27 GMT

Коли щось псує настрій, чи то пак нагадує неприємні речі.
І стає холодно і незрозуміло.
Добре, що я гарно вмію приховати посинілі губи і відмерзлі пальці.
Хоча це мене не радує.
Добре що такі дні не щодня.

by `zemotion

Это прекрасно я щитаю)

Wed, 02 Sep 2009 19:41:09 GMT

сумно

Sun, 23 Aug 2009 11:45:15 GMT

те що я малюю, не цікаво(

Думка прийшла, ой.

Fri, 21 Aug 2009 22:32:42 GMT

Всі хто мене хоч трощки знають, знають, що я особа незконцентрована, не вмію зконцентруватись надовго, і як мене це дратує. але насправді, це не так, я хочу змінитись, але не щиро, мені занадто комфортно як є, то чого мінятись? щось на кшталт. Я не міняюсь бо не хочу, боюсь щось втратити, лінюсь себе присилувати, але ж боляче визнати оцю часточку "не". Думка прийшла, і я як кролик, що відчув небезпеку, поряд. ©2009 ~Dray-sen

не вмыли розмовляти, і таки розучилися..

Wed, 19 Aug 2009 20:58:42 GMT

Ах, інколи так хочеться сказати: люди, за вашими формальностями,
махровими анекдотами, нема ніц, комунікація не відбувається. Отак, з
одного вуха на вихід через інше, так само швидко, як реклама
прокладок, пролітають слова. не лишаючи сліду. крім галочки. і інколи
це непереборно сумно, і хочеться кричати. і тому мовчиш.

чому люди ліняться стати цікавими собі? а отже і іншим?

А сумно мені тому, що я знаю, що таке цікава розмова, що таке
різносторонні люди, які кидаються на те що збурило свідомість. от, а я
тільки все більше лінюсь, тому що розводити монологи нецікаво, а
знання заради знання я не дуже панімаю.

От)

тому ми слухаємо плеєри, і любимо великі компанії.

І досі вже прикриватись, тим що як складалось в минулоу, бо аж надто
ми любимо себе виправдовувати.

Заворожило

Wed, 19 Aug 2009 13:57:50 GMT

мурр

Сонечко тане

Thu, 13 Aug 2009 20:13:58 GMT

А я потрошку оживаю, ніби лід страху таки розтає, ні я не стала менше боятись, просто льод тане.
Дивно виглядає слово Льод, насправді відвикла друкувати, та до того ж українською.
Ну от, що тут? коли виходиш вранці на двір, там прохолодно, сонця немає, але все довкола так і чекає, щоб ним зігрітись. Світ напівсонний, кутається у ковдру хмар. І чудово, що в такий час не думаєш про політику, про те що маєш робити, хочеш зробити.
Просто вдихаєш, і сум огортає, сум за сонечками, всіми які в мене є.

Зараз я здоровішаю, граю в теніс, бадмінтон, гребусь в курсовій, осилюю функан, буду дуелитись з художниками(вже заявилась), освоюю акварель. І (сюрприз!) читаю вірші.. просто книжечка тоненька й маленька потрапила в мою сумочку, там і лежить.
Голублю рудого кота, напівдикого, і він мурчить, такі тендітні його почуття)
Стараюсь всіх голубити, бо приємно бачити тепло в очах.
В клітці давно бились пташки, і зараз я їх випускаю, і вони круг мене, маленькі і кволі)

by ~abraxaslove

наостанок вірш:
Ця дівчина з півтемного провулка
Вирощує у горщиках ромашки,
Виносить їх надвір, коли не зимно,
Співає під гітару їм баладу.
Бува, втрачає над собою владу,
І з горла вилітає щебіт пташки.
Живе у неї вдома лис вогненний,
Вона гуляти ходить з ним до лісу
І може пропадати там роками,
А якось повернутися вже вітром.
Але таке буває дуже рідко,
Шмат хліба приведе її до тями.
Коли загусне вечір, то сідає
На білого коня і їде містом,
Зубами ледь покусує цигарку,
Вслухаючись, як дзюркотить повітря,
На джинси хлюпотить потоком бистрим,
Долоні сонних лип лоскоче в парку.
(А. Богдан), якщо не помиляюсь

відкрила. америку. через форточку)

Mon, 29 Jun 2009 20:17:33 GMT

втомлена. Але ж, але ж в дзеркалі відображається хтось інший. і цей хтось мені подобається.

я розлінилась(і це так видно в очах, і в обличчі), і тільки ось ось зібрала з себе слабкої, себе сильнішу. з тих же деталей. по порядку. от)
І я собі подобаюсь.
Боюсь втратити це, розлінитись знову, адже зібратись так тяжко), доведеться не лінитись і протягом літа.
Але тоді я стільки всього зроблю! ух))

Завтра перездача іспиту.а ще я не знаю, як і шо написати научруку. гм-гм(

Думки. перездача, йопта)))

Wed, 17 Jun 2009 20:03:01 GMT

універ дкже правильне і корисне місце. З одного боку, бігаєш, борешся за свої права, відповідаєш за вчинки, рєшаєш проблеми. тобто отримуєш активний корисний досвід . А з іншого боку, це все безпечно, і насправді ти захищений(в якійсь мірі). Така собі тренувальна площадка в умовах наближених до бойових. От! Зараз почуваюсь так: by =Sugarock99

Триптих. пост останній. мій світ.

Tue, 16 Jun 2009 08:09:38 GMT

Вчора розмовляли з папом, він мені розказував, який маразм рватись працювати деінде, в 19 років. я довго думала, але мабуть моє покоління можна назвати *незалежними дітьми*, якось так повелось, що гроші на власні витрибеньки, часто і одяг, і поїздки, у батьків просити не комільфо, самостійно, сам відповідаючи за свої рішення, тому у нас, на третьому курсі, складно знайти людину яка б не працювала десь. тобто всі усвідомлюють, що ще діти, але хочуть самі відповідати перед собою, а не перед кимось. от. А я не відчуваю, чи на щось здатна, я не знаю, ким я хочу бути, але хочу побачити, чи можу бути хоч кимось, тому хочу спробувати працювати..

Цікаво, чи так малюють портрет покоління?

П.С. тим часом, функан мабуть не здам))

Триптих. пост другий. у пошуках себе, всліпу, без рук і з ватою у вухах

Tue, 16 Jun 2009 08:04:50 GMT

Є люди на яких хочеш бути схожим. знаходиш несподівано, як от просто серед інтернету) пластилінові будиночки,
Не втримаюсь від відредагованого під себе репосту. Що треба не забувати:
1. вчитись
2. писати листи
3. дзвонити друзям
4. що життя біжить
5. розказувати сни
6. творити
7. вірити
8. чухати кицьку

П.С. отуто: http://6-utra.livejournal.com/

Еге ж, я дитя, я шукаю себе, не знаходжу, або знаходжу не те, і бачу тільки смутні силуети в тумані. але в цьому туманному сні не пусто. там точно хтось є.

триптих. пост перший. сльози)

Tue, 16 Jun 2009 08:01:50 GMT

Інколи я плачу, не тому що мені сумно, а тому що щось було, а тепер нема. коли щось згадуєш, і плачеш, заповнюючи якусь пустоту в душі, провожаєш-відпускаєш.

бо забуті обіцянки перетворюються на зірки.

Можливо я плачу рідше ніж треба б.

.. і шукати нове, просто намацуючи ниточки минулого. навиворіт.

сонце, грип)

Sat, 16 May 2009 19:28:03 GMT

фоткати там, де фоткати нічого.
балкон, світ, перше наближення)

Квака3.5 або ізисканія

Mon, 04 May 2009 18:32:10 GMT

Сьогодні дуже хотілось розрядити агресію, пострибати і на когось не кричати - не люблю.
Спочатку думала Дум, потім кваку, але мені вистачило скріншотів.. Тоді откриту тормент(з якого так преться Чуча), але ж воно тупе-тупе(мене вистачило тільки на початок. тому не знаю, може воно далі і виправляється), вийшла. пішла в 2ч, в брєд, але й там чинно і спокійно.
Але тут я згадала фразу із *Скелета в шкафу*: *писатель... может избавиться от ємоций, написав их на бумаге, именно так и...*, ну с письменництвом в мене менше склалось, а от примітивний комікс в купі з пранням допоміг.
Тричі ура творчості)

до купи.

Mon, 27 Apr 2009 19:13:47 GMT

Такий мотиватор у мене на десктопі. парадоксально, але допомагає)

лололо. лолд

Mon, 27 Apr 2009 15:10:09 GMT

правда жизни:

віст.

Fri, 06 Feb 2009 11:17:50 GMT

світло, мабуть це таки воно сонно пробивається через темну пелену штор. світло дотягується до розкуроченого рюкзака, до блідого коврика, до наклейки кота на столі. до стільця і джинсів. все інше сплітається в напівмороці, книжки притихли., смуги розмальованого паперу, узори. І світ плоский. в напівсні, під ковдрою і спальником, обкладена подушками, я граю в преферанс не знамо з ким. дивно. Дзвонять дзвіночки (ельфійські, якщо вірити виробникам нокіа) і я прокидаюсь зовсім, неспіша виповзаю з-під ковдри, але повідомлення не читається. інформаційний потік порвався, узор напівтемного світу рветься, і мені лишається побажати тобі доброго ранку.

Знаєте люди. я за вами скучила. доброго ранку!

(by tjasa)

Повітря

Sat, 15 Nov 2008 18:39:12 GMT

сьогодні в нічних вікнах грає джаз. бруківкка грає кольорами скла з битих пивних пляшок. і ліхтарі не сліпучі, як завжди, а зоряні, мабуть завдяхи вогкому холодному повітрю, яким дихає кожен опалий листок. світлофор дає мені 42 секунди подумати про найважливіше, а потім дає команду вдихнути і рухатись. всього 20 секунд довжиною в 4 смуги дороги - мокрого асфальту і мокрих фарб свтла розлитих на ньому. натомість в мінливих тінях будинків зовсім інше, там час конденсується в міріади краплинок на капоти втомлених сонних машин, які ліниво мигають вогником у відповідь на дотик. чорні силуети дерев тоненькими гілочками перетворюють свій світ на калейдоскоп. а я по піску іду в теплий запах старих труб.

Хіба хтось казав тобі, що буде легко?

Mon, 10 Nov 2008 18:23:16 GMT

by_CopycatX

Sat, 16 Jun 2007 19:55:04 GMT

Я впадаю в меланхолію, я впадаю в меланхолію... я.. ту...ту..
няки, в мене 18того екз. матюкати мене просто необхідно=))
трум-пум-пум, не прогавте такий шанс)
зараз..
інколи ввечері, коли все довкола все синьо-фіолетове, будинки по вінця наповнюються цим кольором і цим повітрям, і час зупиняється, але ніхто цього не помічає. Ніколи_не_знаєш_чого_і_де_не_помічаєш.